«Злочин і кара» — це роман Федора Достоєвського, вперше опублікований у 1866 році. Цей класичний твір російської літератури занурюється в свідомість його головного героя, Родіона Раскольникова, знедоленого та зневіреного колишнього студента в Санкт-Петербурзі. Раскольников розвиває теорію про те, що певні незвичайні особистості мають право вчиняти злочини, якщо це вигідно людству. Він перевіряє цю ідею, вбиваючи безпринципного ломбарда, вірячи, що це звільнить його від бідності та дозволить досягти більшого.
У романі розглядаються теми провини, спокути та моральні дилеми злочину та покарання. Психологічні страждання та моральний конфлікт Раскольникова є центральними в історії, коли він бореться з наслідками своїх вчинків. По дорозі він зустрічає різних персонажів, які впливають на його подорож, у тому числі Соню, жалісливу повію, яка стає для нього символом спокути.
Дослідження Достоєвським людської психіки, моралі та соціальних умов Росії 19-го століття роблять «Злочин і покарання» глибоким і довговічним літературним твором.